Захопливі історії дітям. Золота колекція. Яковенко Л. Пегас

«Захопливі історії дітям» — подарункова збірка з 91 історії двох українських авторів, Любові Яковенко й Володимира Грановського, для дітей від 4 років. Герої тут — звичайні діти: перший клас, сестричка, бабуся, день народження. Коротка історія, а після неї питання, з якого починається розмова.

«Це не я!» — сцени, у яких дитина впізнає себе

• Шоколадка для бабусі. Оленка потай відламує шматочок і запевняє маму: «Це не я!» — а з дзеркала на неї дивиться замурзане шоколадом обличчя.
• «Перехитрувала». Орися ховає під ліжком дві цукерки, щоб не віддавати їх сестричці. Уночі під ліжком щось шарудить, а вранці там лежать самі фантики.
• «Не заважала». Учителька дякує дітям за урок, і Ганнуся теж просить подяки: руку вона жодного разу не підвела, «але ж і не заважала!»
• «Це моє!» Миколці виповнюється шість, і він загороджує собою подарунки від гостей. Гості не сперечаються: вони просто біжать гратися в піжмурки без нього.

Ніхто нікого не повчає. Історія закінчується там, де дитина сама бачить, що сталося.

Питання, з яких починається розмова

Під більшістю коротких історій Любові Яковенко стоять два-три питання: Чи траплялася така історія з тобою? Чи можна назвати Орисю щедрою дівчинкою? Як ти розумієш назву цього оповідання? Частина питань виводить у природу: Навіщо метелику «очі» на крилах? Чим відрізняється сом від щуки?

Говорити про героя легше, ніж про себе. Дитина, яка щойно сказала «це не я», спокійно пояснює, чому Оленка злукавила, а за кілька днів сама впізнає таку ситуацію вдома.

Дві частини — два способи читати

Історії Любові Яковенко займають одну-дві сторінки. Їх зручно слухати, а згодом — дочитувати самостійно. Авторка звертається до своїх читачів «Читайлики, Питайлики та Чомучки» і чекає, що колись вони читатимуть самі.

Казкові повісті Володимира Грановського довші, на вечір разом. Писати він почав, коли став батьком і зрозумів, що нових казок для своїх дітей замало:

• маленька Мурашка пасе стадо попелиць, наче корівок, заради солодкої медяної роси — поки одного спекотного дня не задрімає й не прокинеться без стада;
• діти йдуть уночі по бурячок для сніговика на город край села і бачать серед грядок темну постать;
• Петрик ліпить із піску величезного кита, а Наталка, яка мріє про приз, будувати разом не хоче;
• пес Гарчун вчиться ходити на двох лапах, щоб зрівнятися з хазяїном.

Три хвилини після історії

1. Помінятися ролями. Дорослий стає Миколкою і кричить «Це моє!», дитина грає гостя. Збоку видно те, чого не видно зсередини.
2. Своє продовження. Що буде, якщо Орися наступного разу поділиться? Дитина складає кінцівку власними словами.
3. «Як у книжці». Протягом тижня помічайте вдома ситуації, схожі на історії, і називайте їх: «це як у Ганнусі». Без докору — просто впізнати.

Подарунок, до якого повертаються

• 224 сторінки крейдованого паперу, ілюстрація до кожної історії;
• тверда обкладинка із золотим тисненням;
• великий формат 225×300 мм.

Оригінальне видання від українського видавництва Пегас.